Максим Берлінський та його праця "Короткий опис Києва"

Вступ

Максим Берлінський – без сумніву видатний український вчений. Він зробив значний внесок у розвиток Києвознавства. Вивчення історичної спадщини вченого на превеликий жаль в даний момент не є актуальною тематикою в Українській історіографії. Оскільки історичні доробки вченого мають не суто історіографічний характер, а скоріше джерельний, як нотатки спостерігача, який бачив зовсім інший Київ. Праці Максима Берлінського широко використовуються сучасними істориками, тому я поставив собі за мету проаналізувати яку саме інформацію вони в собі несуть, що можна з них дізнатись. Особливу увагу звернув саме на «Опис Києва», оскільки на мою думку ця праця є доволі інформативною, та цікавою з історичної точки зору. Практичне значення даної робити більш широко популізувати історичну спадщину Максима Берлінського, спромогтись висвітлити не достатньо дослідженні аспекти його праці. Структурно робота розділена на дві частини, у 3,4 наводяться дані про самого автора, а у 5 та 6 проводиться аналіз праці.

Історіографія

Першим, хто вирішив висвітлити творчість Максима Берлінського, був перший ректор Київського Університету імені Святого Володимира – Михайло Олександрович Максимович. Максим Берлінський приймав участь у заснуванні Київського Університету і, навіть, перший час виконував обов’язки ректора. М.О.Максимович поважав вже на той час не молодого дослідника Київської історії і, навіть, присвятив його творчості спеціальну статтю, яка була опублікована у «Временнике» Московского Общества истории и древностей», 1850 р. у п’ятому томі.

Творчості Максима Берлінського також присвятив свою увагу видатний киянин, історик Володимир Іванович Щербина у статті під назвою «Первый киевский археолог Максим Федорович Берлинский» у 12 номері Київської Старовини за 1896 рік.

Праця вченого не була достатньо оцінена сучасниками, адже зі всієї Великої історії Києва була видана лише частина, під назвою «Короткое описание Киева». Повний оригінал праці був віднайдений у цензорському варіанті, у бібліотеці ім. Салтикова-Щедріна в Петербурзі Л.А. Пономаренко. Він складався з двох частин: безпосередньо історії Києва, доведеної до 1799 року та топографічного опису міста із численними авторськими примітками. Перша частина її була опублікована у відродженій «Київській старовині», яка повинна була стати органом постійно діючої Київської експедиції при інституті археології України. Але майже всі примірники були вилучені, і стали раритетом. Друга частина була надрукована у 1992 році, у другому відродженні Київської старовини. А у 1991 році праця була видана під редакцією Михайла Брайчевського.

Щодо «Опису Києва» він був виданий окремим виданням з примітками автора, Глібом Юрійовичем Івакіним, в Києві у 1991 році, доволі не великим тиражем у 10 тисяч екземплярів. З передмовою під авторством Г.Ю.Івакіна.

Життя Максима Берлінського

Максим Федорови Берлінський народився 6 серпня 1764 року у селі Нова Слобода що на Путівельщині, яка на той час входила до Курської губернії. У дванадцять років його віддали до Київської академії де, як зазначалося, він навчався с «успехом преизрядным». Після закінчення навчання у 1786 році Максима Берлінського запросили до новозаснованої у Петербурзі Учительської семінарії, яка пізніше стала – Головним педагогічним інститутом. Одначе там він пропрацював не довго, і за першої ж можливості повернувся на Україну до Києва.

У 1788 році. в Києві відкрили Головне Народне Училище, яке пізніше, у 1809 році перетворили у 1-шу. Київську гімназію. Максим Берлінський стає там викладачем. Викладає він в основному натуральну та політичну історію, географію. Інколи молодий вчений викладав математику, географію та всесвітню історію у Київській духовній академії. Широта інтересів, гострота розуму, та значний інтелектуальний потенціал з успіхом дозволяли йому викладати у всіх цих галузях знань. Також Максим Берлінський збирав колекцію рослин та мінералів для «натурального кабинета» й був хранителем бібліотеки, вів постійні метеорологічні та астрономічні спостереження, не дарма його «Опис Києва» починається зі слів: «Кіевъ городъ,один изъ извѣстнѣйших въ свѣтѣ и древнѣйшихъ въ Россїи, стоитъ на правомъ берегу рѣки Днѣпра, почши на половинѣ теченїя сея рѣки, подъ 50⁰  27‘ широты и подъ 48⁰ 7‘ 30‘‘ долготы, гдѣ должайшїй день бываетъ 16 часовъ 11 минутъ и 30 секундъ.»

Максим Берлінський був викладачем до 1834 року, потім на деякий час став інспектором Київської гімназії. Після 46 річної викладацької діяльності 30 жовтня 1834 року вийшов у відставку. У тому ж 1834 році деякий час виконував обов’язки ректора в університеті Святого Володимира, до прибуття в Київ на цю посаду Михайла Олександровича Максимовича.

Останні роки свого життя Максим Берлінський провів у самотності, у своєму будинку, в затишному та тихому районі – Липках. Його будиночок знаходився не подалік від Кловського палацу, де і розміщувалась 1-ша Київська гімназія. Будинок на вулиці Лютеранскій, на місці сучасного будинку № 27 проіснував до 30х років ХХ століття, потім був зруйнований Радянською владою. Навіть у своєму похилому віці Максим Федорович продовжував займатись метеорологічними дослідженнями, які зібрані більше аж за пів століття, і становили значний внесок для науки.

Помер Максим Берлінський 6 січня 1848року на 84 році життя та похований на Байковому кладовищі в Києві.  

Потужний розум цього видатного, без сумніву можна сказати, киянина дав змогу бути широко освіченим у різних галузях науки. А плідна багаторічна праця виростила урожай, який й сьогодні збирають історики - Києвознавці.

Наукові здобутки

Коло наукових інтересів Максима Берлінського було доволі широким. Наприклад, його перу належить робота –«Наставление о собирании и приготовлении Российской империи», який був виданий у 1814 році у Петербурзі. Але все ж таки, найбільший внесок він зробив у галузі історії.  Максим Берлінський написав «Историю российскую для употребления юношеству», яка була надрукована у Москві в 1800 році, і тоді ж використовувалась як підручник у Київській академії.

Відомо близько десяти робіт, які були надруковані у різноманітних альманахах та періодичних виданнях, таких як: «Улей», «Молодик», «Украинский журнал». В них розповідається про археологічні дослідження у Десятинній церкві, Аскольдовій могили , Межигірському монастирі. Найбільш відомою працею дослідника є «Краткое описание Киева, содержащую историческую перепись сего города, также показания достопримечательностей и древностей оного. Собранное надворным советником Максимом Берлинским», яке було надруковано у 1820 році. Це видання без сумніву мало успіх, адже на той час, ще не було видано робіт Н.М.Карамзіна, Д. Бандиш-Каменського, Н.А.Маркевича. Але фарс даної ситуації полягає в тому, що це лише частина великої, головної праці вченого, яка так і не була видана за життя автора. У 1804 році Максиму Берлінському виділено 500 рублів для видання                  « Исторического описания Малоросии и города Киева», але ця праця так і не була видана за невідомих причин.

За своїми поглядами Максим Берлінський був лібералом. Він змушений був писати у головному ключі історіографії Російської Імперії, але все ж таки, його погляди були оригінальними і подекуди різко відрізнялись від офіційної точки зору. Відмінністю історичної роботи є те, що в ній не згадується дворянство, автор концентрує увагу на міщанах, магдебургії, козаках, селянах. Він спирався на «Третій стан» - Українське міщанство, яке сформувалося на магдебурзькому праві. На цьому сформувались симпатії та наукова точка зору історика, яка суттєво відрізнялась від усіх інших існуючих позицій на той час.

Значення «Опису Києва» як історичного джерела

Робота Максима Берлінського особливо цінна для вивчення археології Києва, а зокрема історичної топографії. Але в наш час, вона перетворилась із історіографічної праці у суттєве історичне джерело.

Опис Києва є також важливим, оскільки це перша наукова праця, у якій систематизовано всю відому на той час історичну інформацію. Для того, щоб більш широко зрозуміти її джерельне значення, варто згадати яким був Київ в якому жив Максим Берлінський. Це був кінець XVIII століття. В той час ще не була проведена нівеліровка місцевості для проведення вулиць. Залишались земляні укріплення, були залишки кам’яних будівель давньоруського часу. Забудова ще не було такою щільною. Всюди були залишки каміння, кераміки, кісток, як зазначав Максим Берлінський.

В той час набагато частіше знаходили клади та поховання. Коштовності які знаходили часто продавались чи переплавлялись. Поділ мав свою нерегулярну забудову, яка залишилась ще з часів Київської Русі та до 1811 року. У церковних архівах , а зокрема, у Пирогощі залишились важливі документи, які не вціліли після пожежі. Автор міг читати книги Київської магдебургії, які зараз вже неіснують.

Максим Федорович Берлінський ретельно фіксував свої спостереження. В його джерельну базу входили не лише письмові документи, як то літописи, синодики, акти, грамоти, мемуари. А й перші археологічні дані. Звісно, на початку ХІХ століття археологія була доволі слабо розвинена, та знаходилась на своїй початковій стадії, але вона все ж таки давала примітивний первинний історичний матеріал.

Аналіз праці

По-перше, варто зазначити, що дана праця розділена на дві основні частини: в першій - наводиться коротка історія Києва. Звісно, в ній не обійшлося без «імперської» інтерпретації фактів, наприклад, під 1654 р вказано «Киев был возвращен Российской державе». Хоча всім відомий факт, що Київ до цього часу не був приналежний московському царству. Але ця частина повністю ,хоча і побіжно, розповідає всю історію Києва від античності і до 1799 року.

На мою думку, більший інтерес викликає друга частина роботи, тобто сам опис Києва. Він логічно поділений на окремі розділи за географічним критерієм, тобто: Поділ, Старий Київ, Печерськ та ін. Максим Берлінський окремо зупиняється та описує монументальні споруди: Лавру та Київську фортецю на Печерську; Церкву Святого Миколи Притиска, Пирогощу. Описується історія будівництва цих споруд, їхній стан. Але більш цінною є інформація про вже втрачені споруди. Так наприклад, детальний опис Десятинної церкви для теперішніх істориків є особливо важливим. Максим Берлінський був прихильником версії, що Десятинна церква загинула не через надвелику кількість людей, які зібрались на її хори. Він відстоював іншу точку зору, за якою церква була зруйнована Татаро - Монгольскими військами, оскільки вона приєднувалася до стіни, яку атакували стінобитні механізми.

Важливим внеском цієї праці у Києвознавство було також те, що Максим Берлінський перший локалізував положення майже всіх відділень та частин стародавнього Києва, як-то: місце князівського палацу, Ярославів двір, двір Володимира, Михайлівське відділення.

Також є важливим те, що наприкінці своєї книги автор розповідає про історичні місця, наводить таблиці та схеми тогочасного перепису Києва.

Тому ця праця є основоположною у вивченні Києва майже усіх періодів його існування.

Висновок

Праця видатного Киянина( хоча Максим Берлінський і не народився в Києві) є ґрунтовною, основоположною першою роботою з Києвознавства. Вона надає неоціненний матеріал з історичної топографії міста. Хоча важливо зазначити, що вона скоріше має значення як історичне джерело, ніж повноцінна історіографічна праця.

Головним є те, що в ній описуються вже, нажаль, втрачені пам’ятки. Десятинна церква, Київські вали.

Автор бачив Київ зовсім не таким, яким його бачимо ми. Ця праця дає змогу зазирнути за куліси історії та подивитись на тогочасне місто.

Історичні погляди автора сформувались на основі його оточення. Сам Максим Берлінський був міщанського походження, тому і аналізував історію міста з точки зору київських міщан, які в свою чергу були тісно пов’язані з магдебурзьким правом. Київ з часів Київської Русі був міщанським містом. Особливо ми це спостерігаємо у добу ранньо-модерної історії, коли Українські землі входили до складу Речі Посполитої, відсоток шляхти в Києві був чи не найменшим серед міст держави. Недарма, коли у 1835 році було остаточно скасовано Київську магдебургію, це викликало величезне обурення серед міського населення. Тому не дивно, що автор обійшов увагою дворянський стан у своїй праці зосередившись в основному на міщанському середовищі та історичній топографії міста. Максима Берлінського можна сміливо назвати Колумбом Київських Старожитностей.

Використана Література

1.     Киев энциклопедический справочник.-К.1986р.-778ст.

2.     История Киева.-К.1982.- Т.1-3.

3.     Максим Берлинский.-Краткое описание Киева. под ред. Г.Ю.Ивакина-К.1991р.-204ст.

4.     Большая Биографическая Энциклопедия

http://dic.academic.ru/contents.nsf/enc_biography/

5.     Г. Івакін. Історичний розвиток Києва XIII — середина XVI ст. — К., 1996. — 272 с. –29с.