четвер, 1 жовтня 2015 р.

Філософія освіти в контексті взаємодії

Філософія освіти, як самостійна наука, сформувалась лише на прикінці 20-го століття, але її коріння уходить у сиву давнину. Діалектика – як філосовський метот взаємодії –  зявився завдяки діалогів Платона та Сократа, і фактично являє собою аргументований спір, в якому кожен опонент намагається переконати іншого у істинності своїх переконань.


Метод діалогів отримав значну популярність у філософії, та перетік у сучасну науку у вигляді академічних дискусій. 
Ще одним великим внеском Сократа, стало використання, або виокремлення маевтики – філософського методу, сутність якого полягає у взаємодії учня та учителя. Коли учитель – задаючи питання приводить (мов за руку) свого учня до правильної відповіді, та ще й так, щоб той сам її знайшов. 
Сократ стверджував що він нічого не вчить, а його основна мета привести людину до відповіді, яку та й сама знає, оскільки вона в середині кожного:
«Від мене вони нічому не можуть навчитися, просто самі в собі вони відкривають багато прекрасного, якщо, звичайно, мали, і виробляють його на світло. Сповиті ж цього винуватці — бог і я»
Тож саме, давньогрецька філософія, започаткувала філософію освіти, яка ж звісно полягає у взаємодії учителя та учня.
 Один наш викладач у Вишу, колись сказав: « Якби не було освіти ( сенсі передачі знань від однієї людини, до іншої, або ж їх взаємодії – авт.) то людина кожного разу винаходила камяну сокиру».
І це твердження – істинне, оскільки саме освіта в сенсі передачі знань – головний рушій розвитку, з кожним поколінням людство накопичує все більший, і більший інформаційний потенціал, але, наш розвиток – головним чином полягає не у накопиченні знань, а у їх передачі, від однієї людини до іншої, від одного покоління до іншого.

Тому на мою думку, головний рушій розвитку людства – це передача знань та накопиченого загальнолюдського досвіду, це дасть нам змогу не згубити себе, та нашу планету. 

Немає коментарів :

Дописати коментар