середа, 18 червня 2014 р.

Київська Фортеця / Косий капонір / Госпітальне укріплення

Музеєфікація архітектурних комплексів є важливою  частиною збереження історичної спадщини.  Особливу увагу варто звернути саме на фортечні та замкові комплекси, які у багатьох випадках перебувають не в найкращому стані. Тому увага та дослідження таких об’єктів повинно бути головуючим для музейної справи.  Звернемо  увагу на Київську фортецю. Вона зараз перебуває не в найкращому стані, адже якщо з госпітального відділення був зроблений музей, то укріплення Васильківського, Печерського, та Лисогірського фортів перебувають у дуже скрутному становищі.

Брама Госпітального Укріплення



Об‘єктом даного дослідження є історія, та сучасність замкових та фортечних комплексів України. А предметом –« Київська фортеця» не лише музейна частина, а й усі її відділення. Метою та завданням дослідження є висвітлення сучасного стану справ комплексу, дослідження проблем, які  є на сьогоднішній день. Київська фортеця складається із багатьох відділень, які знаходяться на території правого берега Києва, а зокрема на Печерську.
Формування комплексу відбувалось на протязі XVIII-XIX ,а з 1979 року заходиться під охороною держави. Практичне значення дослідження це звернення уваги на скрутне становище у якому перебувають деякі частини Київського Фортечного комплексу.  Спочатку у дослідження подається історія формування Київського форту та його сучасне становище.


Історіографічна база вивчення Київської фортеці дуже обмежена. Єдина суттєва монографія була видана у 1997 році під авторством  Ситкарьової О.В.            В цій книзі дійсно доволі ґрунтовно та широко описується історія побудови та формування Київської фортеці. Наводяться основні принципи будівництва фортець бастіонного типу. Авторка працювала у Київському, Московському, Петербурзькому архівах, надає широкий архівний матеріал, зокрема плани, схеми карти. Але по суті це єдина фундаментальна , змістовна , та ґрунтовна монографічна робота яка напряму стосується даної тематики.
Іншою корисною працею може слугувати монографія М.О. Рибакова «Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва».  В цій книзі Київській фортеці присвячений цілий розділ, в ньому викладена коротка історія фортеці та описується її стан справ.
До джерельної бази варто віднести «Короткий опис Києва» Максима Берлінського. В цій праці нас особливо цікавить її друга частина, в який наводиться опис Києва та зокрема і самої Печерської фортеці на перетині XVIII-XIX століть. Свідчення сучасника та його опис фортеці є важливим та суттєвим джерелом.
Щодо сучасного стану справ Київської фортеці, та проблем які вона має, варто звернутись до періодичної преси та мас медіа. На сторінках таких газет, як «Сегодня», «Аргументы и Факты», «Кореспондент» а також на інтернет сторінках, різноманітних телеканалах можна знайти архівні випуски новин, у яких йдеться про Київську фортецю та її нагальні проблеми.
Київська фортеця на протязі двох століть була стратегічним об’єктом в Російській імперії. Формування її розпочав Петро І у 1706 році з будівництва «Старої  Печерської фортеці», а закінчилось будівництвом Лисогірського форту у середині ХІХ століття.
ЇЇ формування варто поділити на декілька частин. 
Перший етап - це будівництво земляних укріплень навколо Печерської Лаври, закладених Петром І під час північної війни. Така система украплень була запозичена у французьких військових інженерів.  З цього часу і до середині ХІХ століття «Стара Печерська фортеця», або як її пізніше будуть називати цитадель являла собою складну систему украплень, бастіонів, равелінів , люнетів . На території якої знаходився арсенал, порохові погреби , магазини з провіантом, казарми , адміністративні будівлі.
Наступним етапом було укріплення фортеці напередодні війни з Наполеоном.  В основному це було спричинено розвитком артилерії. Тому за наказом Олександра І було збудовано Звіринецьке укріплення бастіонного типу на деякій відстані від самої фортеці.
Третій етап будівництва фортеці був наймасштабніший. Під час правління Миколи І  була збудована головна фортеця. Вона знаходилася на Печерському плато між Кловським та Наводницьким оврагами та Дніпровими кручами. Вона складась з Васильківського та Госпітального украплень, стін, башт , казарм та військогового шпиталя. Під час будівництва цієї частини укріплень населення, яке мешкало в ций місцевості, було переселено до Хрещатого яру та у долину річки Либідь.

Четвертий етап будівництва випадає на ХІХ століття.  У зв’язку з розвитком нарізної артилерії змінилась система побудови фортець. Необхідно було будувати віддалені форти на відстані від основної фортеці. Так було заплановано збудувати декілька фортів з яких побудовано лише один- Лисогірський форт.
Київська фортеця загалом займала провідне місце у фортифікаційній системі Російської імперії. Вона знаходилась у третій лінії оборони разом з Бобруйською та Динабурзькою фортецями у другій лінії були фортеці Замостя та Брест-Литовська, а у першій – Івангородська, Олександрійська та Новогеоргіївська фортеці. Також Київ прикривав важливий стратегічний напрям Ламберг – Броди – Кременець – Острог – Тернопіль – Старокостянтинів - Житомир.  З південного напряму Київ також знаходився у третій лініїї відносно Ізмаїла та Кіліїї. У другій лініїї була Жванецька фортеця.   Також важливо звернути увагу на те,  що Київська фортеця фланкувала головну водну артерію на території України- Дніпро, який з’єднував її з іншими військовими об’єктами та був важливим транспортним шляхом - адже на весні та восени дороги були мало придані для пересування.
Але не дивлячись на своє важливе стратегічне значення фортеця не приймала участі у військових діях.
Київська фортеця пережила багато чого на своєму віку. У середині                       19 століття у "Косому капонірі" було облаштовано в'язницю для політв'язнів. Бійниці для рушниць замінили вікнами з гратами, з приміщень, які спочатку призначалися для солдатів та зберігання зброї, зробили камери для в'язнів. Були обладнані карцери, в які саджали за порушення тюремного порядку (каралися навіть розмови між засудженими). Серед ув'язнених були учасники Польського повстання 1863 року, солдати Селенгінського полку, які організували повстання в 1905 році, а також військові Саперного батальйону, які збунтувалися в 1907 році. Засуджених до смерті державних злочинців страчували через повішення. Ховали прямо біля шибениць, які знаходилися біля Лисогірського форту. Незважаючи на сповідь перед смертю, поховання державних злочинців за православним звичаєм було категорично заборонено. За суворий режим та товсті стіни напівпідвального приміщення "Косий капонір" назвали "Київським Шліссельбургом" (в'язниця в замку Шліссельбург на території Ленінградської області).

Музей Київська фортеця було засновано у 1979 році на основі єдиного вцілілого комплексу – Госпітального укріплення, або як його ще називають – Косого капоніру. Ця назва виникла в зв’язку  зі специфічною системою побудови капонірів, які знаходяться під кутом до равеліну що викликано  рельєфом місцевості.
Каземати
Його перетворено на підземний музей, експозиція якого присвячена історії вітчизняної фортифікації. Експонати музею жваво розповідають про історію власне капоніра. Заходячи до музею, відвідувачі переносяться в ті часи, коли в капонірі діяла в'язниця строгого режиму. Арештантські камери лякають своєю аскетичністю. В них немає нічого крім ліжок, застелених соломою. Є тут і маленькі приміщення площею не більше двох метрів, які використовувалися як карцер. Потрапляючи в карцер, арештант повинен був як би "усвідомити" свою поведінку, адже температура тут трималася на рівні нуля, а підлогу спеціально заливали водою, щоб ув'язнені не мали можливості присісти, або ще того гірше, прилягти.
Внутрішня експозиція музею

 
Внцтрішні каземати у невтішному стані


Серед експонатів музею, які привертають увагу - особисті речі ув'язнених, військова форма охоронців, різні види зброї, судові документи, старовинне приладдя. Особливо цікава карета смертників, в якій возили на страту Дмитра Богрова, що вбив Столипіна. В процесі реставрації однієї з частин укріплення, зокрема великого склепінчастого залу, виявили, що тут відмінна акустика. З тих пір це приміщення стало основним залом для проведення вечорів камерної музики.
На території капоніра діє ще один музей - музей Трипільської культури, відкритий в 2004 році. Цей музей заснований на приватній колекції. Тут виставлені експонати обмундирування різних часів, цінні історичні документи, що стосуються історії міста й самої фортеці, матеріали, які свідчать про нюанси зведення оборонних споруд ще за часів трипільської культури.
 Музей має величезне значення для Києва, оскільки є величезною монументальною спорудою, вцілілі частини якої «розкидані» по всьому Печерську. І лише більш детальне його вивчення, та збільшення музею, збереження вцілілих частин, створення цілого музейного комплексу із пішими екскурсіями по всіх частинах музею не лише збережуть пам‘ятку, та принесуть матеріальні прибутки музейній справі, а й подарують Києву ще одне обличчя, оскільки ,нажаль, навіть серед киян ця пам‘ятка не є широковідомою.
Стара фортеця, план нанесеній на сучасне фото






Стан фортеці на сьогоднішній час – невтішний.  Основною проблемою фортеці, як і всього історичного центру Києва є її тотальна руйнація та забудова.
Якщо під час радянського союзу будинки намагались «вписати» у рельєф бастіонів та валів, то у часи незалежної  України - цим нехтують.
Новобудови на місці Васильківського бастіону
Ось наприклад будинки, які руйнують Рельєф Васильківського украплення.  По бульвару Лесі Українки це, наприклад, будинки                                   № 44, 44а, 30б, 30в, 36, 36а, 36б, 36в. По вул. Тверський Тупик №32, 32б, 32в, 32г. Це новобудови, які руйнують вали та знаходяться на території фортеці. Ці 
Напівзруйновані укріплення
гіганти зовсім не вписуються у місцевість. Нажаль в таких умовах Васильківське укріплення зовсім втрачене,єдине що нагадує тут про історію це – табличка на одному із земляних  валів.
Будівницво на місці форту





Територія старої фортеці

Територія старої фортеці

Територія старої фортеці

Територія старої фортеці

Територія старої фортеці

Територія старої фортеці, поруч з Мистеціким арсеналом




Порохова башта
Також поблизу знаходиться Кругла  Башта . Зараз в ній розташовані ресторани та  нічний клуб – хоча ця пам’ятка охороняється законом.
Стара фортеця, або цитадель – яка знаходилась навколо Києво - Печерської Лаври – також майже знищена. Від неї залишилась частина валу та арсенал фортеці, ще декілька будівель.
Друга порохова башта
Центр музею – Госпітальне укріплення. Також знаходиться у критичному стані. Будівництво НСК Олімпійський суттєво шкодить валам та укріпленням. Фортеця зараз знаходиться без захисту ні зі сторони мерії, ні міністерства культури. На даний момент зруйнована частина равеліну, контр ескарпу та люнету.
Стан Лисогірського форту також незадовільний, там зовсім не сформовано музейної інфраструктури і напівзруйновані бастіони покриті чагарником та деревами. На території Лисогірського форту у Радянські часи розбивали городи, і побудували там Радіостанцію, велика частина території раніше вважалась військовою.
Госпітальне укріплення




Косий Капонір, на задньому плані будівницво НСК "Олімпійський"


Про Київську фортецю побутує багато легенд. Особливо сумнозвісним є Лисогірський форт, ось які про нього ходять історії:
«Если западноевропейские ведьмы предпочитают собираться в Вальпургиеву ночь на горе Брокен в Германии, то ведьмы славянские издавна облюбовали Лысую гору под Киевом. При всем уважении к прочим "киевским высотам", ни одна из них по степени известности не идет ни в какое сравнение с этим холмом, одиноко стоящим между Саперной Слободкой и Столичным шоссе. Лысых гор в Украине не один десяток, и все они отличаются "лысыми" верхушками -- это значит, что там в языческие времена был вырублен лес и устроены капища, которые в христианскую эпоху стали считать обиталищами нечистой силы. Трудно сказать, почему в фольклор вошла именно киевская (кстати, до XIX века она называлась иначе -- Девичь-горой). Возможно, в этом заслуга забытого ныне писателя Ореста Сомова, сочинившего двести лет назад бестселлер под названием "Киевские ведьмы". Лысая гора попала даже в словарь Даля -- как место произрастания волшебной "тирлич-травы", обеспечивающей ведьмам снисходительность властей. Вопреки всякой логике, гору продолжали считать "темным местом" даже после того, как в 1870-х ее освятили и возвели на ней форт Киевской крепости. Репутация у Лысогорского форта действительно была мрачноватой: здесь приводились в исполнение смертные приговоры, а казненных обыкновенно тут же и хоронили (как, например, убийцу Столыпина анархиста Богрова в 1911 году). Но никаких шабашей на Лысой горе замечено не было, разве что много позже прилетала сюда перед великим балом у Сатаны булгаковская Маргарита... Сейчас архаичных ведьм и оборотней на Лысой горе и подавно не встретишь.»


 Варто зазначити виключне значення Київської фортеці. Вона несла варту на протязі 300 років хоча ні разу не приймала участь у бойових діях. Зараз перетворений на музей цей колос військової архітектури гине під ковшами екскаваторів. Становище фортеці - вкрай погане, і погіршується з кожним роком. Лише гуманна, демократична політика , націлена на культурний вектор, може захистити це архітектурне чудо та перетворити його на нове обличчя Києва.

Автор тексту та фото - Денис Губашов

Немає коментарів :

Дописати коментар