четвер, 26 березня 2015 р.

"Сучасний Університет як центр розвитку суспільства. Роль студентів" 


Україна на сьогодні не має сталої довгострокової науково - освітянської доктрини. Принаймні, її існування на реалії не впливає.
Кожен міністр освіти в Україні – вирішував проблеми, що перед ним виникали, різними шляхами, тому Університети в Україні – час від часу отримували більший чи менший ступінь автономії. Але уявлення, що таке Університет – і як він повинен функціонувати у кожної людини своє, і окрім рівня Акредитації – законодавчо не закріплене. Тому, я лише пропоную альтернативну точку зору на те, яким має бути Сучасний Український Університет, і які функції він повинен виконувати.



Аlma mater, на нашу думку, повинен мати три основні аспекти у своїй діяльності, а саме: Освітній, Науковий, Соціальний.
Якщо до освітньої функції університету, a priori, не можуть виникнути сумніви, у науковій функції університету будуть сперечатись лише «червоні директори», прибічники Університетської унітарності, на думку яких, наукові розробітки варто віддати окремим Науково Дослідним Інститутам. То третя теза може викликати сумніви у багатьох, саме обґрунтування цієї тези і є метою даної статті.
На мою думку, соціальний аспект функціонування університету полягає перш за все - у його користі. Користі для фахівців, які в ньому працюють, студентів, аспірантів – які навчаються та суспільства – яке безпосередньо може користуватись його здобутками.
В багатопрофільному вищому навчальному закладі – присутня велика кількість спеціальностей, які можуть стати в нагоді суспільству тут і зараз.
Якщо перейти до практичного розгляду теми і дати відповідь на питання, чим саме може допомогти університет суспільству?
1.         Юридично-правова допомога. Університет, який навчає кваліфікованих спеціалістів – юристів, може надавати безоплатну юридично-правову допомогу населенню. Серед позитивних факторів, які отримують студенти – це досвід ( цей фактор буде і у всіх подальших тезах, a priori, тому надалі ми його включати не будемо). За Українським законодавством вторинну юридичну допомогу, як то: складання позовних заяв, клопотань, різноманітні консультації – безоплатно можуть отримувати лиш ті особи, які мають пільговий статус, для всіх інших державна правова допомога – платна. Також, тут варто зазначити загалом доволі низький рівень обізнаності населення у юридично правових питаннях.
2.         Освітня.  Організація різноманітних курсів, лекцій, семінарів для мешканців міста, району, регіону, області, в якій знаходиться вищій навчальний заклад. Серед таких курсів може бути: курси з інформатики, історії, психології. Діапазон їх доволі широкий, звісно, ці курси повинні проводити студенти.  Так, сюди варто віднести і загально освітні курси і лекції, адже як свідчить практика більшість населення нашої держави – зокрема, сільського не дуже обізнана в Українській історії, а деякі і досі не розрізняють що таке нацизм, а що таке націоналізм. І це є великою проблемою.
3.         Соціально – реабілітаційна. Університети, які випускають соціальних педагогів, соціальних працівників. Оскільки соціальна служба України занепадає, а її функції перекласти ні на кого, але люди потребують соціальної допомоги. Роботу і допомогу інвалідам, людям з обмеженими можливостями, немічним – можуть вже під час навчання виконувати студенти відповідних спеціальностей.
4.         Створення інформаційного простору. Видання друкованих газет та журналів для їх вільного розповсюдження як платного, так і безоплатного. Ведення Інтернет каналів – освітніх, публіцистичних, аналітичних. Головна мета - це використання сухої унітарної науки на практиці – та винесення її за межі навчальних закладів.
5.         Відкриття Університетської бібліотеки для вільного користування. Це немало важливий аспект.
6.         Співпраця студентів з науковими бібліотеками, архівами, фондами з метою відцефровки книг та архівних матеріалів.
7.         Створення мовних курсів, speaking-клубів.
8.         Створення Цифрових Освітніх Ресурсів (далі ЦОР). ЦОР – це прогресивна форма освіти. Загалом, такі ресурси дають змогу отримати знання з певної галузі – а після здачі  іспитів, отримати сертифікат. ЦОР бувають безкоштовні, платні. Але загалом дають змогу людині отримати самоосвіту.
9.         Відкриття різноманітних вільних виставок: образотворчого, прикладного мистецтва – із безкоштовним входом, проведення виступів, вистав із символічною ціною за вхід. Тобто всілякі  залучення широкої громадськості до культури та мистецтва.
10.      Цивільна оборона. Цивільна оборона – є однією із головних складових обороноздатності держави. Знання населенням правил цивільної оборони, цивільного захисту, першої медичної допомоги – значно покращують боєздатність населення, і на випадок військових дій держава отримує вже підготовлене, боєздатне населення, яке навіть залишене без централізованої воєнної організації може самостійно успішно протистояти супротивникам. Si vis pacem, para bellum.
Це основні на мою думку вектори соціальної роботи в університеті.
Загалом ініціативи будуть дуже корисними, як для громадськості, так і для студентів та університету. Реалізація подібних проектів дасть змогу підвищити загальнокультурний рівень населення, сприятиме формуванню громадянського суспільства. Зокрема, звичайні лекції по історії, для людей середнього віку, які вивчали «совєтізовану» історію України, на мою думку можуть зменшити, або взагалі нівелювати шкідливий вплив різноманітної пропаганди.
Головною метою вищої освіти – виключно на мою думку, і ця ідея не претендує на абсолют – є саме розвиток суспільства,  через розвиток окремих індивідів.

PS. Варто зазначити ще один момент – ці зміни можливі лише при більшій  автономізації вищих навчальних закладів, коли кожен ВИШ зможе сам повністю розпоряджатися власними коштами, і отримувати прямі прибутки від власної діяльності, а за державою залишиться регулююче-ревізійна функція. Це суттєво збільшить рівень конкуренції, а отже і підвищить рівень освіти.

Немає коментарів :

Дописати коментар